Сьогодні, вирушаючи у подорож, поїздку, просто на прогулянку чи ранкову пробіжку вже не доведеться розлучатися з улюбленою музикою. Якщо звичайний касетний плеєр вже не відповідає вашим запитам до якості звучання, то зверніть свою увагу на портативні цифрові музичні програвачі. Отже, спробуємо розглянути основні типи таких пристроїв — CD, MD та MP3 програвачі.

CD

Той, в кого немає бажання розбиратися з новинками електроніки, як правило, купує програвач для вже звичних сьогодні компакт-дисків — CD. Цей формат вже має більш ніж десятирічну історію та й досі залишається найякіснішим за звучанням та найдоступнішим за ціною цифровим носієм. Тому саме на цьому типі плеєрів ми зупинимось детальніше.

Отже, сьогодні CD плеєри є найпопулярнішими переносними пристроями для відтворення цифрової музики. Подібні прилади виробляються найвідомішими світовими виробниками електроніки (Aiwa, Panasonic, Sony, Thomson та іншими). Кінцевому споживачеві пропонується широкий спектр CD-плеєрів з різними функціями.

Щоб полегшити здійснення вибору серед такого різноманіття моделей, спробуємо сформулювати основні вимоги до подібних пристроїв.

1. Якість звучання.

Це головний параметр для будь-яких плеєрів, оскільки їх основна задача — відтворювати музику. Потрібно зазначити, що більшість сучасних моделей середнього і високого цінового діапазону забезпечують відмінну якість звуку, а нюанси залежать швидше від якості запису самого диску чи навушників, що підключаються до плеєру, ніж від пристрою чи його виробника.

2. Неперервність звучання.

У плеєрів компакт-дисків є одна значна вада — під час навіть несильного поштовху головка збивається з доріжки і відтворення музики на декілька десятків секунд призупиняється. Звичайно, прослуховування музики у такому режимі під час руху чи пересування у транспорті замість задоволення перетворюється на справжнє випробовування нервів. Тому сьогодні усі виробники застосовують у CD плеєрах так звану антишокову систему.

Антишокова система дозволяє знизити кількість збоїв відтворення за рахунок випереджального читання треків. Короткі фрагменти музики, що повинні бути відтворені в найближчому майбутньому, записуються в пам'ять, і у випадку, коли промінь лазера втратить звукову доріжку, відтворення продовжується з цього буферу, аж доки втрачене місце не буде знайдено). Одним словом, хорошою є та антишокова система, що не нагадує меломану про фізичні вади роботи плеєра.

Головна характеристика якості самої антишокової системи — це місткість її буфера (в секундах), тобто той час автономної роботи, що є у плеєра на процес пошуку втраченого треку. З досвіду можемо сказати, що неперервне відтворення музики забезпечується при розмірі буферу не менш, ніж 30 секунд. Проте, деякі виробники не вказують в документації реальні параметри антишокових систем, вважаючи за краще просувати лише їхні фірмові найменування. В такому випадку, краще проекспериментувати з вибраною вами моделлю перед тим, як її придбати.

3. Формати, що відтворюються.

Спочатку CD плеєри були призначені для відтворення компакт-дисків в форматі digital audio (тобто нестисненої цифрової музики). Єдиний істотний недолік CD-формату — порівняно невеликий об'єм запису, який вміщується на одному диску. Тому власнику CD-програвача звичайно доводиться тягати з собою місткий футляр для самих дисків, що не завжди зручно.

Однак, сьогодні є моделі, що дозволяють програвати не лише звичайні CD, але й CD з записаними на них mp3-файлами, що дає можливість записати на один диск в декілька разів більше музики, ніж це дозволяє стандартний 72-ти хвилинний audio-CD.

Це стало можливим за рахунок використання стисненого формату — музика в MP3 форматі стискається з використанням спеціальних алгоритмів стискання цифрової інформації (на кшталт комп'ютерного архівування, дивись нижче). Іноді це відбувається також за рахунок незначної втрати якості звуку.

Окрім того, завдяки використанню популярного формату MP3, у користувача з'являється можливість використання величезних архівів MP3-музики в Інтернеті. Додатковим плюсом є також реальне збільшення місткості антишокової пам'яті.

Диски з mp3-файлами зустрічаються в продажу не так вже й часто, тому для прихильників даного формату необхідною є також підтримка програвачем дисків, що записуються (позначається — CD-R), та дисків, що перезаписуються, тобто очищаються, та записуються по-новому (позначається — CD-RW). У цьому випадку, улюблені композиції, отримані з мережі Інтернет, можна буде записувати на диск в форматі MP3 або audio-CD на власному домашньому комп'ютері (при наявності спеціального пристрою — записуючого CD-ROM'у).

Записувати композиції на диск можна під час однієї неперервної сесії, або шляхом дописування під час наступних сесій. Якщо треки на один і той же CD записуються в декілька прийомів, то відтворюватися вони зможуть лише на плеєрі, що підтримує мультисесійні диски.

4. Пульт дистанційного управління (ДУ).

Пульт ДУ, що є наявним в деяких аудіоплеєрів, розташовується на шнурі навушників і дозволяє управляти відтворенням музики, не виймаючи плеєр з кишені чи футляру. Наявність пульта ДУ є серйозною перевагою. Іще краще, якщо пульт має рідкокристалічний екран для виведення інформації про поточний трек і режим роботи плеєру

5. Наявність лінійного виходу.

Лінійний вихід буває аналоговим і цифровим (оптичним), та забезпечує можливість підключення CD-плеєру за допомогою спеціального кабелю до зовнішнього підсилювача звуку чи іншого пристрою, що має лінійний вхід. Завдяки цьому, переносний плеєр може стати повноцінним компонентом домашньої аудіосистеми і дозволить переписувати музику з компакт-дисків на інші носії (наприклад, на аудіо-касету чи міні-диск). Якість відтворення/запису з аналогового лінійного виходу істотним чином залежить від кабелю і апаратури, що підключається, а цифровий оптичний вихід (його наявність спеціально вказується) дозволяє записувати і відтворювати звук практично без спотворень і втрати якості звуку.

6. Тип завантаження диску.

CD-плеєри мають наступні механізми завантаження і розвантаження диску: Pop-up Eject і Side-In. Перший тип завантаження є вертикальним — відкривається кришка плеєру, і диск знімається з шпинделя легким натисненням. Side-In — це горизонтальний тип завантаження диску — через спеціальну щілину. Перевагою такого механізму є можливість заміни диску в умовах обмеженого простору (в транспорті).

7. Наявність радіоприймача (тюнеру).

Важливим параметром при виборі CD плеєру є наявність радіо тюнеру. Як правило, тюнери мають декілька діапазонів, серед яких FM, AM, MW і LW, однак в деяких моделях передбачено ще й розширений FM діапазон (УКВ), на якому транслюється багато українських та російських радіостанцій. CD-плеєри, як правило, оснащуються цифровими тюнерами, що забезпечує високу якість настройки і можливість запам'ятовування радіостанцій.

Деякі моделі плеєрів мають радіоприймач, вбудований в пульт ДУ, і його можна використовувати окремо.

8. Тип корпусу.

Якщо товщина корпусу, його форма та колір є, мабуть, питаннями дизайну та естетики, то захист внутрішніх компонентів від ударів і вологи — сувора необхідність для людей, що ведуть активний спосіб життя. Для таких споживачів існують плеєри у спеціальних ударотривких та вологозахисних корпусах.

9. Додаткові параметри.

До числа додаткових переваг CD-плеєрів можна віднести:

- економічність плеєру (час відтворення від одного комплекту батарей);
- наявність в комплекті адаптера електромережі і можливості зарядки акумуляторів прямо у плеєрі;
- вбудовані стереодинаміки;
- бітрейт mp3-файлів, що підтримується (для CD/MP3 плеєрів). Чим він більший, тим більш якісним буде звучання;
- підтримка ID3-тегів і CD-text, що дозволяє записувати і потім відтворювати на рідкокристалічному екрані інформацію про треки (назва композиції, ім'я виконавця);
- розвинені можливості пошуку і програмування відтворення треків;
- наявність еквалайзеру (для настройки під різні типи музики) та системи посилення низьких частот (для досягнення більш насиченого басу);
- додаткові аксесуари, що входять в комплект (навушники, чохли, касетні адаптери).

Вартість CD-плеєрів коливається в межах 80-300$, детальніше — дивись прайсову частину бюлетеню.

MP3

Формат MP3 — це цифровий формат зберігання аудіоданих, що відрізняється особливою компактністю (за рахунок стиснення даних). Так, наприклад, одна хвилина стереосигналу із звичайного компакт-диску займає біля 10 MB, а хвилина того ж сигналу в форматі MP3 займає на порядок менше — усього 1 MB, тобто вміститься на звичайній 3.5” дискеті.

Принцип стиснення базується на тому, що людське вухо погано сприймає звуки, якщо одночасно з ними звучать більш потужні сигнали близької частоти, а також на тому, що після сильних звуків чутливість слуху короткочасно ослаблюється. Програма кодування видаляє з музичного файлу «зайві» звуки. Звичайно, якість звучання погіршується (різниця помітна навіть у порівнянні з дешевими CD-плеєрами), хоча пересічний користувач може і не відчути різниці. Але багато з меломанів скептично ставляться до стислого звуку і віддають перевагу менш зручним звичайним компакт-дискам.

Спочатку формат MP3 розроблявся для передачі музики через Інтернет, і слухати таку музику можна було лише на комп'ютері. Однак, коли в комп'ютерах користувачів утворилися значні музичні архіви, виробники почали випускати переносні MP3-програвачі.

Оскільки MP3 — це цифровий формат, то носіями MP3-музики можуть бути будь-які електронні носії інформації: жорсткі диски, карти пам'яті, компакт-диски, пам'ять мобільних телефонів, тощо. Відповідно, MP3-плеери випускаються трьох видів: компакт-дискові (можуть відтворювати і звичайні звукові компакт-диски, дивись вище); бездискові (музика зберігається у флеш-пам'яті або на карті пам'яті); з вбудованим жорстким диском.

1. Дисковий MP3 плеєр.

Найпоширенішими сьогодні є дискові програвачі. На вигляд вони мало відрізняються від CD-програвачів і коштують недорого. У цьому випадку Вам не потрібен комп'ютер: в продажу є диски з MP3-колекціями на різний смак. Звичайний на вигляд компакт-диск може містити до десяти годин музики в форматі MP3. Але, якщо Ви захочете скласти власну колекцію, Вам буде потрібен комп'ютер, оснащений записуючим CD-ROM'ом та доступ в Інтернет.

Заповнювати MP3-плеер музикою можна з чотирьох основних джерел: з інтернетовських бібліотек та сховищ, з файлообмінних мереж, зі звичайних компакт-дисків та з дисків MP3. У Інтернеті є велика кількість сайтів з багатими MP3-колекціями популярної музики і посилань на них. Іноді бажаний твір вдається знайти, вказавши у пошуковій системі загального призначення його назву і абревіатуру MP3.

Щоб переписати в плеєр музику з компакт-диску, слід використовувати спеціальні програми — “грабери”. Як правило, плеєри комплектуються спеціальним програмним забезпеченням, яке автоматично виконує потрібну послідовність операцій — користувачеві потрібно лише вказати, які треки і в якій послідовності слід копіювати. MP3-плеєр компакт-дисків — оптимальне рішення, якщо передбачається поїздка туди, де немає комп'ютерів і Інтернету, і якщо не можна взяти з собою ноутбук. А коли вам набридне фонотека, що є, Ви завжди зможете послухати звичайні звукові компакт-диски — вони продаються майже скрізь, і всі дискові MP3-плеєри з ними сумісні.

Недорогі пристрої вартістю 80-150$ випускають ті ж фірми, що виготовляють плеєри компакт-дисків: Aiwa, Panasonic, Philips, Sony, Thomson та інші. Детальніше з цінами можна ознайомитися в прайсовій частині нашого бюлетеню.

2. Бездисковий MP3-плеер.

Це компактний апарат розміром з кишеньковий радіоприймач, оснащений, зазвичай, рідкокристалічним дисплеєм, виходом на навушники і інтерфейсом для зв'язку з комп'ютером. Об'єм вбудованої пам'яті бездискового плеєру, як правило, становить 32-64 Мб, що дозволяє зберігати 30-60 хвилин музики. У залежності від об'єму вбудованої пам'яті і числа додаткових функцій коштують подібні плеєри 90-350$.

Подібні пристрої також часто випускаються з можливістю використання журналістами, для чого вони оснащуються вбудованим мікрофоном та, іноді, простеньким цифровим фотоапаратом (для отримання фотографії, цілком достатньої для публікації в пресі чи у Інтернеті). При здійсненні запису у режимі LP довжина можливого запису зростає у двічі.

Також випускаються плеєри зі змінними картами пам'яті.

3. Плеєри на жорстких дисках.

Найкращі, але найменш розповсюджені — МР3-плеєры з вбудованим жорстким диском. Для них характерним є найбільший об'єм музики, що зберігається — до ста годин на диску місткістю 6 Гбайт, що є еквівалентним фонотеці зі 100-200 звичайних компакт-дисків. Такі пристрої, звичайно, коштують відповідних грошей.

MD

Технологію MD було запропоновано компанією SONY у якості цифрової заміни аналогової компакт-касети. Перші плеєри, що працювали з MD, з'явились на початку 90-х років, але не отримали широкого розповсюдження. В Україні і досі апаратура стандарту MD застосовується, в основному, професійними студіями та музикантами – саме на мінідиски записують фонограми для концертів и виступів.

Більша частина претензій до MD на початку їх існування відносилась до якості звучання: на початку 90-х чіпи, що кодували звук за алгоритмом ATRAC, робили це досить поганенько. Тому звук, що отримувався в результаті, був недосконалим. Але, за ці роки, в результаті прогресивних змін на ринку цифрових процесорів, MD отримали для роботи нові чіпи DSP, що здійснюють обробку звуку в реальному часі, використовують технології з плаваючою комою, споживають дуже мало енергії і дають досить якісний звук.

Сьогодні ця технологія набула нового життя ще й за рахунок появи портативних переносних MD-плеєрів, що мають маленькі розміри та вагу, можуть досить довго працювати від акумуляторів чи батарейок, дозволяють записувати на MD з мікрофону (чудова альтернатива диктофонам!), мають лінійний, цифровий, а деякі моделі і USB вхід. За якістю ж звуку вони не поступаються портативним CD-плеєрам.

В цьому носії є потрохи від усіх інших. З звичайним компактом міні-диск ріднить цифровий запис і використання лазерного променю для читання. З касетою — магнітний принцип запису. Нарешті, фонограми на міні-диску стискаються способом, що нагадує MP3 (однак там використовується інший алгоритм, розроблений Sony), тому якість звучання хоч як і раніше і нижче, ніж на компакт-диску, зате набагато краще, ніж у МР3. При цьому міні-диск утроє менше за площею і його можна перезаписувати скільки завгодно разів.

Сам MD знаходиться в захисному корпусі, наче дискета, який захищає його від механічних ушкоджень. Окрім того, MD продаються зі спеціальним пластиковим футляром для зберігання. Запис і читання здійснюються лазерною головкою на магнітооптичному носієві лазерним променем. Звук на MD записується за допомогою алгоритму ATRAC, що є схожим за принципом до MP3 алгоритму: «надлишкова» звукова інформація відфільтровується. На звичайний диск можна записати 74 чи 80 хвилин звуку.

На мінідиску є спеціальна зона, що зветься TOC (Table Of Contents), де зберігається інформація про адреси треків (аналог FAT в комп'ютерній сфері). З її допомогою можна миттєво знаходити потрібний трек.

У деяких моделях реалізовано функцію MDLP, що дозволяє записувати звук з більш висоою компресією. Режим LP2 дає можливість записати вдвічі більше музики (148 хвилин на 74-хвилинному дискові і 160 хвилин на 80-хвилинному), LP4 — вчетверо більше (відповідно 296 и 320 хвилин). Можна робити записи в режимі моно.

На відміну від CD плеєрів MD плеєри нечутливі до поштовхів. Один MD витримує, в середньому, 5000 циклів запису.

Записувати на MD можна або WAV/MP3/WMA-файли, або треки з AudioCD, причому імена доріжок на MD імпортуються напряму з назв файлів/треків. Обрані Вами файли стискаються за алгоритмом ATRAC в потрібному режимі (SP, LP2, LP4). Запис можна вести через оптичний кабель або USB порт. Також можна здійснювати запис з цифрового мікрофона – чудовий варіант домашньої студії звукозапису для музикантів та любителів.

Неприємним фактом є те, що в програмне забезпечення, яким супроводжуються MD, на вимогу студій звукозапису вбудовано захист від піратства. Тому одну пісню з комп'ютера можна записати одночасно лише на три різних MD. Якщо Ви захочете записати пісню на четвертий диск, Вам треба стерти її на одному з трьох попередніх. В принципі, це не так страшно. По-перше, тримати одну пісню більш, ніж на чотирьох дисках мало кому треба. По-друге, можна змінити ім'я файлу. Але що буде, якщо Ви загубите один з MD? Тоді Ви вже не зможете стерти з нього пісні, а, отже, втратите право на одну копію... Окрім того, може зіпсуватись комп'ютер, буде потреба переустановити систему, тощо.

Ще один недолік, що також пов'язаний з захистом авторських прав, це неможливість здійснювати запис аудіо в цифровому вигляді з мінідиску в комп'ютер. Звичайно, можна переписати через оптичний вхід звукової карти (якщо вона такий має), але тоді якість звуку може бути більш чи менш пошкодженою цифровим перетворювачем самої карти. Якщо у випадку використання MD-плеєра у якості диктофону цей факт не є важливим, то для фахівців музикантів, на жаль, це значний мінус.

Вартість MD-плеєрів коливається в межах 95-300$, детальніше — дивись прайсову частину бюлетеню.

Завершуючи огляд основних типів портативних програвачів музики, ми залишаємо читачеві самому зробити непростий вибір, чим пожертвувати: якістю звучання заради містких МР3 дисків, місцем у сумці для СD-альбомів, заради їх звучання, або ж грошима, заплаченими за універсальність MD.